Словник української мови (1937)/буковинка
◀ буковинець | Словник української мови Б буковинка |
буковинський ▶ |
|
Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. от буковина 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.