Словник української мови (1937)/бук
◀ буйтур | Словник української мови Б бук |
букар ▶ |
|
Бук, ка, м. 1) Бук, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під синім небом, під зеленими буками. Левиц. I. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з просьби, то даси з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.