Словник української мови (1937)/буйно

by Борис Грінченко

◀ буйність

Словник української мови Борис Грінченко Б буйно

буйтур ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйнії вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїжджав. АД. I. 189.