Словник української мови (1937)/будяк
| ◀ будько | Словник української мови Б будяк |
будячина ▶ |
|
Будя́к, ка́, м. 1) Раст. чертополох, волчец. Вас. 199. Не веди мя в будяки, бо я поколюся. Чуб. V. 122. 2) — жовтоцвітний: а) Senecio vernalis Waldsh et Kit. ЗЮЗО. I. 166; б) Verbascum lychnitis L. ЗЮЗО. I. 160. Ум. Будячо́к. Чуб. V. 1035, будяче́нько. На городі будяк родить… Роди, роди, будяченьку. Грин. III. 688. Ув. Будячи́ще.