Словник української мови (1937)/бугаювати

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бугаювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бугаюва́ти, гаю́ю, єш, гл. Вести себя как племенной бык (о не вполне оскопленном быке). Це бичок нутряк, — бач, з одним, а друге в отру́нку, буває й у пахві, то як не вирізать оте друге, то й бугаюватиме й у роботу не годитиметься. Волч. у.