Словник української мови (1937)/буваличі
| ◀ бувалий | Словник української мови Б буваличі |
бувало ▶ |
|
Бува́личі, чів, м. мн. Фантастическая местность, в которой случаются с человеком различные приключения, испытания. Фр. Пр. 128. Бував він у Буваличах. Ном. № 5775.