Словник української мови (1937)/бубнило

by Борис Грінченко

◀ бубник

Словник української мови Борис Грінченко Б бубнило

бубнити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бубни́ло, ла, с. Барабан (шутливо?). Одкрила барабан і вимазала усередині кістом. Уже у труби заграли солдатам іти в поход. Солдат і каже: «Прощай, бабушка! не погнівайся, що я тобі мички перелив». — Не погнівайся, — каже баба, що я тобі бубнило набила. Грин. II. 200.