Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брязкіт
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бря́зкіт, коту, м. Звук от металлических вещей, звон, бряцание, бренчание. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. НВолын. у.