Словник української мови (1937)/брьохати

by Борис Грінченко

◀ бруя

Словник української мови Борис Грінченко Б брьохати

брьохатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять об воду. 2) Плескаться в воде. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Итти по воде или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.