Словник української мови
Борис Грінченко
Б
брость
Київ: Соцеквидав України, 1937

Брость, ті, ж. 1) Почка на дереве, цветочная почка на дереве. До тебе ве́рну, як вбересь у брость-листок діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на дереве, ветви. Мостила мо́сти з зеленої брости. Чуб. V. 509.