Словник української мови (1937)/бриндза

by Борис Грінченко

◀ бриль

Словник української мови Борис Грінченко Б бриндза

бриндзити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́ндза, дзи, бри́ндзя, дзі, ж. 1) Соленый овечий сыр. 2) Бри́ндзю би́ти: а) делать овечий сыр (бриндзю). Вх. Зн. 4; б) перебиваться кое-как со дня на день. Бий бриндзю в діраву діжу. Ном. 12798.