Словник української мови (1937)/брила

by Борис Грінченко

◀ брикучий

Словник української мови Борис Грінченко Б брила

брилець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́ла, ли, ж. Глыба, большой кусок. Гн. I. 120. Брила снігу, со́ли, льо́ду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Бри́лка, бри́лочка.