Словник української мови (1937)/брикливий
◀ брикатися | Словник української мови Б брикливий |
брикливість ▶ |
|
Брикли́вий, а, е. 1) Лягающий. 2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старості сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. Брикли́венький.