Словник української мови (1937)/бридити

by Борис Грінченко

◀ бриденька

Словник української мови Борис Грінченко Б бридити

бридитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́дити, джу, диш, гл. 1) Внушать отвращение, отвращать. 2) = Бридитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145).