Словник української мови (1937)/брехака

by Борис Грінченко

◀ бреха

Словник української мови Борис Грінченко Б брехака

брехало ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бреха́ка, ки, об. 1) = Брехун, брехуха. 2) Эпитет собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. Ум. Бреха́чка.