Словник української мови (1937)/брести
| ◀ брескиня | Словник української мови Б брести |
брестися ▶ |
|
Брести́, бреду́, де́ш, гл. 1) Переходить вброд. Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Мил. 135. Ой коли ж ти мене любиш, бреди через воду. Мет. 84. Царівна пішла якось на річку купатись, та брівши у воду й не перехрестилась. Рудч. Ск. II. 29. 2) Брести, медленно итти. Чужі жінки з базару йдуть, моєї немає. А ось перегодом, бреде огородом. Чуб. V. 664.