Словник української мови (1937)/брага

by Борис Грінченко

◀ браво

Словник української мови Борис Грінченко Б брага

браговар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бра́га, ги, ж. 1) Брага, род напитка (из просяного солода). Маркев. 170. Чуб. VII. 447. Лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли. Котл. Ен. I. 11. І кубками пили слив'янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку. Котл. Ен. I. 19. 2) Брага, спущенный затор, — им кормят скот. Пили, як брагу поросята, горілку так вони тягли. Котл. Ен. II. 15. Ум. Бра́жка. АД. II. 33, бражечка. А що їли? — Кашку. А що пили? — Бражку. Чуб. III. 106. Браго ж моя, бражечко медовая, з ким я тебе пить буду, молодая? Чуб. V. 51.