Словник української мови (1937)/боронити

by Борис Грінченко

◀ боронець

Словник української мови Борис Грінченко Б боронити

боронитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Борони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить К. ЧР. 358. В морі не втопила, од смерті боронила. Макс. (1849) 51. Нехай мене бог боронить від лихої напасті. Ном. № 152. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Чуб. V. 880. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. Грин. III. 648. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить. Чуб. V. 199.