Словник української мови (1937)/богослов

by Борис Грінченко

◀ богослів'я

Словник української мови Борис Грінченко Б богослов

богословити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Богосло́в, ва, м. 1) Богослов. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанник последнего класса духовной семинарии. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230.