Словник української мови (1937)/богоносець
| ◀ богоненавидник | Словник української мови Б богоносець |
богонько ▶ |
|
Богоно́сець, сця, м. Носящий бога. В загадке — осел, везший Христа. Родився, не хрестився, а до смерті не молився і був богоносець. Ном., стр. 293, № 118.