Словник української мови (1937)/бляха
| ◀ блят | Словник української мови Б бляха |
бляхар ▶ |
|
Бля́ха, хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металл в листах. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. III. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. I. 26. 2) Жесть. В том же значении: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25. 3) Кровельное железо. Левиц. ПЙО. I. 476. 4) Род четырехугольной сковороды из листового железа, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню… вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася, і печуть. МУЕ. I. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. I. 99. 5) Бляха, знак (у сотского и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. Ум. Бляшка, бляшечка. Соцький… з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.