Словник української мови (1937)/блискати

by Борис Грінченко

◀ блискання

Словник української мови Борис Грінченко Б блискати

блискітка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бли́скати, каю, єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. I. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. III. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задом, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.