Словник української мови (1937)/блазень
| ◀ блазенський | Словник української мови Б блазень |
блазеня ▶ |
|
Бла́зень, зня, м. 1) Молокосос; дурак, дурачина, глупец, олух. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шут. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.