Словник української мови (1937)/благовістити

by Борис Грінченко

◀ благовіст

Словник української мови Борис Грінченко Б благовістити

благовіщення ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бла́говісти́ти, щу, стиш, гл. 1) Благовещать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовестить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. I. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. I. 223. 3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.