Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бичівник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бичівни́к, ка, м. В дышловом возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.