Словник української мови (1937)/бичівник
| ◀ бичівка | Словник української мови Б бичівник |
бичка ▶ |
|
Бичівни́к, ка, м. В дышловом возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.
| ◀ бичівка | Словник української мови Борис Грінченко Б бичівник |
бичка ▶ |
|
Словник української мови — Б
бичівник
Борис Грінченко
1937
Бичівни́к, ка, м. В дышловом возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.