Словник української мови (1937)/бешкет

by Борис Грінченко

◀ бешишник

Словник української мови Борис Грінченко Б бешкет

бешкетний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́шкет, ту, м. 1) Скандал, бесчестие, посрамление. Се ще йому стидніш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шум, смятение. Шейк.

Бешке́т, ту, м. = Бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Змиев. у.