Словник української мови (1937)/бесідувати
◀ бесідливий | Словник української мови Б бесідувати |
бесіжник ▶ |
|
Бесі́дувати, дую, єш, гл. 1) = Беседувати. Турок до них бесідує. Гн. I. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. III. 55.