Словник української мови (1937)/бескид

by Борис Грінченко

◀ бескеття

Словник української мови Борис Грінченко Б бескид

бескидський ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́скид, ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Также во мн. Бескиди. Часть Карпат от Яблонки до источников р. Стрыя на северном и р. Латорицы на южном склоне. Гол. I. Геогр. оч. 558.