Словник української мови (1937)/бескед
| ◀ бесіт | Словник української мови Б бескед |
бескедина ▶ |
|
Бе́скед, ду, м., беске́да, ди, ж. Крутизна, обрыв, непроходимый овраг. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. II. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. М. Пр. 40.