Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бесаг
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́саг, га, м. Чаще во мн. ч. бе́саги. 1) Мешок. То бесаги мельникові стояли з пшеницев. Гол. III. 225. 2) = Сакви, дорожный двойной мешок. Kolb. I. 69. КС. 1891. VI. 380. Шух. I. 77. Парубки кладуть калачі в бесаги. Федьк. 3) Писанка с изображением бесагів. КС. 1881. VI. 380.