Словник української мови (1937)/беручий
◀ берулька | Словник української мови Б беручий |
беручкий ▶ |
|
Беру́чий, а, е = Беркий 2. У нас діти беручі до письменства. Харьк. З його був би добрий маляр, бо воно хлоп'я до всього беруче. Шевч. (КС. 1883. II. 404).