Словник української мови (1937)/берлин
◀ беркут | Словник української мови Б берлин |
берлина ▶ |
|
Берли́н, на, м. Карета. Їде шляхом до Києва берлин шестернею. Шевч. Так розжився, що було берлином їздить. Будка з вікнами і коні впростяж. ЗОЮР. I. 266.