Словник української мови
Борис Грінченко
Б
берест
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́рест, та, м. 1) Берест, Ulmus campestris L. ЗЮЗО. I. 140. 2) — білий = Береза, Betula alba. Вх. Лем. 392. 3) Верхняя кора березы, годная для гонки дегтя. Березовий берест. НВолын. у. Ум. Бересток, берестонько, бересточок. Проїхав козак лугом берегом, прив'язав коня до берестонька. Мет. Ув. Берестище, берестяка.