Словник української мови (1937)/береговий

by Борис Грінченко

◀ берегівка

Словник української мови Борис Грінченко Б береговий

береговисько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Берегови́й, а́, е́. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующий с берега. 2) Прибрежный. Хіба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у. 3) Употребл. как сущ. в значении — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Киев.