Словник української мови (1937)/бенькет
| ◀ бентежити | Словник української мови Б бенькет |
бенькетар ▶ |
|
Бе́нке́т, бенькет, ту, м. 1) Пир, пиршество, банкет. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) Соб. Пирующие. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкеток. К. Дз. 118.