Словник української мови (1937)/безуставичне

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безуставичне
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безустави́чне и безустави́чно, нар. Беспрестанно, постоянно. Він так безуставичне робить. Безуставично дома сидить. Черк. у.