Словник української мови (1937)/безталанний
| ◀ безсуперечно | Словник української мови Б безталанний |
безталанник ▶ |
|
Безтала́нний, а, е. Несчастный, бесталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. I. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.