Словник української мови (1937)/безперий

by Борис Грінченко

◀ безперечно

Словник української мови Борис Грінченко Б безперий

безпечати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безпе́рий, а, е. Не имеющий перьев, неоперившийся. Коли б тільки який гаспид не приніс того горобця безперого. Шевч. Та деколи яструб на камінь сідає, щоб гадину діткам безперим піймать. Морд. К. 18.