Словник української мови (1937)/безодголосно
| ◀ безодголосний | Словник української мови Б безодголосно |
безодмовний ▶ |
|
Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.
| ◀ безодголосний | Словник української мови Борис Грінченко Б безодголосно |
безодмовний ▶ |
|
Словник української мови — Б
безодголосно
Борис Грінченко
1937
Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.