Словник української мови (1937)/безмірно
◀ безмірний | Словник української мови Б безмірно |
безмір'я ▶ |
|
Безмі́рно, нар. Безмерно, неизмеримо, беспредельно.
◀ безмірний | Словник української мови Борис Грінченко Б безмірно |
безмір'я ▶ |
|
Словник української мови — Б
безмірно
Борис Грінченко
1937
Безмі́рно, нар. Безмерно, неизмеримо, беспредельно.