Словник української мови (1937)/безмовний

by Борис Грінченко

◀ безмовий

Словник української мови Борис Грінченко Б безмовний

безмовно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безмо́вний, а, е. Немой, безмолвный; молчаливый. Воли… безмовні. К. Дз. 193. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. I. 294.