Словник української мови (1937)/безконечний

by Борис Грінченко

◀ безконечне

Словник української мови Борис Грінченко Б безконечний

безконечник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безконе́чний, а, е. Бесконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. Безконе́чна пи́санка = Безконечник 2. Сим. 233.