Словник української мови (1937)/безжурно
| ◀ безжурний | Словник української мови Б безжурно |
беззаконний ▶ |
|
Безжу́рно, нар. Беспечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.