Словник української мови (1937)/бездушний

by Борис Грінченко

◀ бездухий

Словник української мови Борис Грінченко Б бездушний

беземсний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безду́шний, а, е. Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Чуб. II. 245. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. К. Псал. 93. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився. Котл. Ен.