Словник української мови (1937)/бездзвінний

by Борис Грінченко

◀ безденний

Словник української мови Борис Грінченко Б бездзвінний

бездзвінно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бездзві́нний, а, е. 1) Не имеющий колоколов. Андріївська церква в Києві бездзвінна. 2) Без колокольного звона. Рання служба по деяких місцях буває бездзвінна.