Словник української мови (1937)/безвік

by Борис Грінченко

◀ безвідходно

Словник української мови Борис Грінченко Б безвік

безвікий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́звік, ку, м. Вечность. Употребл. в форме: набезвік — на вечные времена. Пішов десь набезвік.