Словник української мови (1937)/безвтішний
◀ безволосий | Словник української мови Б безвтішний |
безвусий ▶ |
|
Безвті́шний, а, е. Лишенный привлекательности, неспособный дать удовольствие. Що нове, — то заклопоче тільки спершу; а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне. МВ. II. 197.