Словник української мови (1937)/безверхий

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безверхий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безве́рхий, а, е. 1) Не имеющий вершины. 2) Не имеющий крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О здании: не имеющий трубы. Аф.