Словник української мови (1937)/безверхий

by Борис Грінченко

◀ безвартність

Словник української мови Борис Грінченко Б безверхий

безвершки ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безве́рхий, а, е. 1) Не имеющий вершины. 2) Не имеющий крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О здании: не имеющий трубы. Аф.