Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бебехи
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́бехи, хів, м. мн. 1) Перина, подушки. 2) Внутренности. А сто дідьків у твої бебехи та печінки! (Брань). Бебехи відбити, надсади́ти. Отбить бока. Сюди на кулаки лиш ближче, — я бебехів вам надсажу. Котл. Ен. II. 15. 3) Удары. А Хома знай його бебехами годує. Кв.