Словник української мови
Борис Грінченко
Б
батувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Резать большими кусками. Сідайте, дружечки!.. а ти, старосто, їм батуй. Кв.